Буковель і я :)

І знову Драйв клуб, зелений спрінтер, гори

 

Цього разу нам вдалося познайомитися з самим топовим гірськолижним курортом України «Буковель». Пишу ці рядки в останні дні літа і не втрималася та передивилася шістнадцяту серію шостого сезону серіалу «Свати» про зимовий відпочинок у Буковелі. І щось мені так передчасно запахло Новим роком)))

Літній же Буковель по-своєму вражає та надихає на щось нове і прекрасне… У багатьох із нас є пісні, що нагадують про місця, де ми були. У Буковелі для мене такою стала пісня «І я на небі» Океана Ельзи, яку почула там разів  п’ять  точно ))) І дійсно  можна було  відчути  себе «… мов на земному небі» завдяки підйомнику, що дав змогу з висоти оглянути майже весь Буковель і побачити «карпатське море» – штучне озеро. А на самій вершині гори, зігріваючись ароматним карпатським чаєм, пощастило намилуватися неймовірними краєвидами досхочу ? То було незабутньо!!!

Однак пасивний відпочинок не для нас ? І наступного дня, приєднавшись до невеличкої групи з провідником, ми підкорили гору Довгу (1371 м) та завітали на однойменну полонину, де господарі, які роблять сири із коров’ячого молока, пригощали нас найсмачнішим у моєму житті баношем із бринзою ? Не знаю чому, але саме після цього походу я ніби повністю сприйняла слова із пісні Софії Ротару«Край, мій рідний край»:

Там, де гори й полонини,
Де стрімкі потоки й ріки,
Де смерічок, ген, розмай,
Ллється пісня на просторі,
Вільна, сильна, наче море,
Про мій милий рідний край.

І у синю даль
Понад горами лине пісня ця, –
Про чудовий край,
Чарівний край Черемоша й Прута.

 

Але ж 10 км на день мені виявилося недостатньо ))) І я не змогла не зайти на площадку з самими різноманітними тренажерами, що знаходяться навпроти садиби, де ми відпочивали ))) Після такоооого глибокий сон було гарантовано )))

В останній день у Буковелі можна було б дивитися святковий концерт, присвячений 24 річниці незалежності України, але так хотілося ще раз пройтися дивовижними доріжками, що знаходяться на пагорбах довкола озера. Саме під час таких прогулянок неможливо не відчути себе героїнею романів Джейн Остін, в яких тривалі прогулянки парками та мальовничими місцями – це просто невід’ємна складова проведення часу у дівчат )))

І як не хотілося, але треба було повертатися додому. Дорогою назад ми відвідали місто Яремче, в якому пройшлися стежками Довбуша, побачили скелі Довбуша, річку Прут, водоспад Пробій, запаслися сувенірами і враженнями до наступних зустрічей із Прикарпаттям ?

To be continued … ?

26.08.2015 р.                               Антоніна